Ночных боюсь я окон

Ночных боюсь я окон, как зеркал –
они до невозможности холодны.
Там лиц чужих полуночный овал,
глаза – до нереальности голодны.
Я их коснулась ненароком раз,
скользнула тень моя по зимней льдине
стекол, что отделяют мир от нас,
но только шорохом ответили гардины.
О том, о чем бормочет дивный сон,
в котором ночь прожить еще одну бы,
не уничтожив целостность колон,
держащих недоступные минуты.
Как вымолить в том зазеркалье час?
Как поздние цветы желают лета?
Эрзац цветочный зацветет для нас
в распятии оконного скелета…
Нічних боюся вікон
Нічних боюся вікон, як дзеркал,
Вони – до неможливості холодні,
Облич чужих півмісячний овал,
І очі… До нестерпності голодні.
Я їх торкнулась ненароком раз,
Ковзнула тінь моя по зимній кризі
Скла, що від світу відділяє нас,
І сумом штора шелестіла на карнизі.
Про те, що бубнявіє дивний сон,
В котрім лиш ніч одну іще прожити,
Не зруйнувати зведених колон,
Які тримають недосяжні миті.
Як вимолити в задзеркаллі час?
Як дотик літа молять пізні квіти?
Нештучні, певно, зацвітуть по нас,
На підвіконнях збайдужілих вікон.
© Лана Сянська
(Просмотров за всё время: 13, просмотров сегодня: 1 )
10

Автор публикации

не в сети 42 минуты

Мира Кузнецова

4 168
Улыбки чужие всех джокеров суть – никто же не знает, как горек наш путь
Комментарии: 1380Публикации: 116Регистрация: 24-01-2021
Подписаться
Уведомить о
guest
0 комментариев
Межтекстовые Отзывы
Посмотреть все комментарии
БФ-2БФ-2
БФ-2
Шорты-8Шорты-8
Шорты-8
АПАП
АП
логотип
Рекомендуем

Как заработать на сайте?

Рекомендуем

Частые вопросы

0
Напишите комментарийx
()
x
Пролистать наверх