Пользователи
Администрация
Ответы участников
Замурчательно Перейти
Обходчик В метро колготились раскрашенные фрики. В красках страшненьких лиц преобладали белые, чёрные, кровавые цвета. Толпа оболтусов вваливалась в раннюю электричку, гомонила, заставляла пересесть подальше чопорных старушек с поджатыми губами, пустившихся ни свет ни заря не иначе как на кладбище. "Полежать спокойно не дадут!" – с горечью подумал Петрович, когда мимо него пронёсся очередной состав с детским душком подложных ужасов. Петрович поправил спецовку обходчика, поплотнее соединил свои половинки, лежавшие по обе стороны от рельса, взобрался на шину, ту самую, красную, под напряжением, и пошёл, балансируя, изредка искря и подсвечивая мертвенным светом своё прозрачное призрачное нутро. Перейти
Итак Роза помыла дом, затем присутствовала на параде в школе. Дети наше всё. Ловите момент пока они маленькие и их можно одеть во что хочешь, целовать и обнимать без лимита. А потом они подрастают и всё. Не походи ближе чем на два метра. Вдруг начинают учить, что тебе делать, и поучают как надо. Вечером малыши за конфетами не пришли, было холодно и ветрено, зато подростки повалили гурьбой, костюм не главное, худи и маска вполне подойдут. Одна девчонка была полуголая видно изображала любимую героиню анимэ. Я ей посоветовала курточку с собой носить, что не простыть на ветру то. К этому моменту у неё зуб на зуб не попадал и она согласилась, что костюм не по погоде. вот так день и прошёл. Перейти
Роза Марковна моет дом. Перейти
Чудово. Перейти
I моя вам подяка :wpds_smile: Перейти
Щиро ДЯКУЮ!!! Мені дуже приємно, що Вам до вподоби такі вірші... Додав ще одного да теми саме Осінь... Не полюбляю її слякіть Но обожнюю час від часу писати за її золоту різнобарвність... Ще раз Дякую Вам!!!!! Перейти
Осінь - важливе, НО зайве слово... (Настрій) Небо пофарбоване в свинець, Осінь, Холодна злива з верху л'ється, Осінь, Мов жаліє фарби цей мистець, Осінь, Малював би, а яскраво не дається, Осінь. Може настрій це, то він минеться, Осінь, Вітер хмари з неба зайві прожене, Осінь, Сонце фарбою малює як ведеться, Осінь, День сумний, сирий колись мине, Осінь. Вже й не ляпає, а радощів немає, Осінь, Наче десь на душу тиснуть гнітом, Осінь, Не жену її, да швидко хай минає, Осінь, Зайде подихом душі любові квітом, Осінь. За вікном спітніло навкруги дощем, Осінь, По калюжам мов танцює, скаче, Осінь, Пори року, вони послані творцем, Осінь, Я живу, й до неї ставлюся терпляче, Осінь. Вона пройде, зимний прийде час, Осінь, Білим снігом вкриє землю та пора, Осінь, Жовте листя, наче золото для нас, Осінь, Дарувала крізь дощі свого добра, Осінь. То чому ж мені так сумно в осені, Осінь, Туга й біль на душу припадають, Осінь, Може зайве щось подумалось мені, Осінь, Дні сумні, колись у всіх минають, Осінь. Anry... Перейти
Осень как женщина, та что за тридцать, То блеснёт солнцем, то ляпнет водицей. Осень как женщина, та что за сорок, Ох горяча, а в душе грусть и холод. Осень как женщина за пятьдесят, Рыжие волосы с ветром летят. Осень как женщина… вдруг шестьдесят, С нежной улыбкой и слёзкой в глазах…. Перейти
Ах, коль пошла такая пьянка... Это мой перевод, кажется 17-го года из поэзии Елены, которая подписывалась всегда - Я ЕСТЬ Падают яблоки Звездами стылыми падают яблоки, катятся по траве... Осень блуждает по саду растрёпанной - ветер кружит в голове. Листья к ногам ее жмутся испугано, шепчут:" Прощай и прости..." Предана летом, растеряна улица - плачет в немой пустоте. Слёзы горьки, как любая иллюзия, в серое красят дожди. Яблоки падают... прямо в ладони мне...крохи ища теплоты... ©Мира Кузнецова Зорями хворими падають яблука, котяться по траві. Осінь розхристана поміж дерев блука – вітер у голові. Листя до ніг перелякано тулиться, шепче: «Прощай…Прости…» Зраджена літом, розгублена, вулиця плаче від самоти. Сльози – гіркі, як надії нездійснені – сірим стають дощем. Яблука зорями прямо до рук мені падають, теплі ще… © Я ЕСТЬ Перейти
Осінній сум... Наді мною, мов брудне ганчір'я Драних хмар, пливе німий потік, Вітром і дощем вбралась в подвір'я, Сумом, холодом фарбує осінь рік. На шматки рве подарунки літа, Сонця радощів, яскравого тепла, Різнобарвним листям осінь вкрита, Тихим кроком не несе красуня зла. Не люблю її, коли вона дощами, Наче плаче і сльозами заливає, Всі ховаються від неї під плащами, Йди вже геть, їй від досади побажає. Осінь теплою буває дуже рідко, Настрій змінює на день бува не раз, З ранку ясно, на обід від зливи гидко, Ярким сяйвом... Перейти
https://suno.com/s/OH8qJZKOXbhGb38w Перейти
Поэт и осень. Ах! Зачем же вы в неё влюбились, Трижды романтический поэт, Словно лист от ветра волочились, Ранним холодом, она сказала - Нет. Для неё стремглав носились в поле Вы цветы последние сорвать, Подчинялся злой, презренной воле, Жесту. Что спешил тебя прогнать. Звёзд с небес, готов носить горстями, В рифму, словно в платье облачать, Без любви, насытившись страстями, Шла, стараясь взор не поднимать. В ярких красках, золотой листвою, Слёз капель: осенний ранний дождь, Ты пришла, он жил одной тобою, Осень! Так любил, что в сердце дрожь. Anry Ged 22.09.2023г. Перейти
Во всём Петрович виноват, без него бы не получилось! Перейти